Постанова ВП ВС від 06.02.2020 року

Друк

Пошук

1108

Переглядів

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

Постанова

велика палата верховного суду ( ВП ВС )

Історія справи

Державний герб України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

6 лютого 2020 року

м. Київ

Провадження № 11-628сап19

Велика Палата Верховного Суду у складі:

головуючого судді Князєва В. С.,

судді-доповідача Прокопенка О. Б.,

суддів Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,

за участю:

секретаря судового засідання Ключник А. Ю.,

скаржника - ОСОБА_1 ,

представника скаржників- Степанова Є. В.,

представника відповідача - Русакової І. Г.,

розглянувши в судовому засіданні справу за скаргою ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на рішення Вищої ради правосуддя від 4 червня 2019 року № 1523/0/15-19 «Про залишення без змін рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 11 березня 2019 року № 702/2дп/15-19 про притягнення суддів Вищого господарського суду України ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 до дисциплінарної відповідальності» (далі - рішення ВРП від 4 червня 2019 року),

УСТАНОВИЛА:

У липні 2019 року ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 з підстави, установленої пунктом 4 частини першої статті 52 Закону України від 21 рудня 2016 року № 1798-VIII «Про Вищу раду правосуддя» (далі - Закон № 1798-VIII), оскаржили до суду рішення ВРП від 4 червня 2019 року

Цим рішенням ВРП залишила без змін рішення її Другої Дисциплінарної палати від 11 березня 2019 року № 702/2дп/15-19, яким суддів Вищого господарського суду України ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 притягнено до дисциплінарної відповідальності із застосуванням дисциплінарного стягнення у виді догани з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом одного місяця, що є пропорційним вчиненому проступку.

У цьому рішенні ВРП дійшла висновку, що Друга Дисциплінарна палата правильно встановила, що порушення норм Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) свідчить про допущену суддями недбалість під час розгляду справи № 910/8113/16. Вказані порушення є грубими та очевидними, оскільки приписи ГПК щодо відсутності у касаційного суду права встановлювати обставини, які не були встановлені судами першої чи апеляційної інстанції, порушення яких допустили судді, повинні бути відомі та зрозумілі суддям зі стажем роботи понад 20 років.

Зазаначені порушення суддями процесуальних норм, на думку ВРП, свідчать про вчинення ними дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (у редакції, чинній на час розгляду суддями справи; далі - Закон

№ 1402-VIII), а саме умисне або у зв`язку з очевидною недбалістю допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод, а наслідки порушення потребують накаладнення дисциплінарного стягнення.

За таких обставин ВРП погодилась із висновками її Другої Дисциплінарної палати про те, що застосування до суддів дисципланного стягнення у виді догани з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом одного місяця є пропорційним вчиненому проступку.

Не погодившись із таким рішенням ВРП від 4 червня 2019 року, ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 звернулись до Великої Палати Верховного Суду зі скаргою, в якій просять скасувати рішення ВРП.

На обґрунтування наведених у скарзі вимог скаржники зазначили, що рішення ВРП від 4 червня 2019 року є протипавним і таким, що постановлене з порушенням вимог пункту 4 частини першої статті 52 Закону 1798-VІІІ, а саме: не містить посилань на визначені законом підстави дисциплінарної відповідальності суддів та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків.

Так, на їх думку, ВРП, приймаючи рішення про притягнення їх до дисциплінарної відповідальності у зв`язку з прийняттям ними судового рішення, яке на сьогоднішній день є чинним та остаточним, діяла всупереч викладеним правовим засадам та власній дисциплінарній практиці з розгляду аналогічних справ. Дисциплінарна відповідальність була поширена на зміст прийнятого суддями рішення.

Вважають безпідставною оцінку членів ВРП, за якою підставою притягнення їх до дисциплінарної відповідальності є неправильне застосування суддями статті 35 ГПК, а також покладення в основу прийнятого судового акта постанови Вищого господарського суду України від 23 березня 2017 року у справі № 910/1425/16, якою справу було направлено на новий розгляд.

У відзиві на скаргу ВРП просила відмовити в її задоволенні, вказавши на відсутність підстав для скасування її рішення, передбачених частиною першою статті 52 Закону № 1798-VІІІ, та навела доводи щодо обґрунтованого притягнення суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 до дисциплінарної відповідальності, які аналогічні викладеним в оскаржуваному рішенні.

У судовому засіданні ОСОБА_1 та представник скаржників - адвокат Степанов Є. В. скаргу підтримали та просили її задовольнити з викладених у ній підстав.

Представник ВРП Русакова І. Г. заперечила проти задовлення їх скарги та навела доводи на спростування скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується скарга, об`єктивно оцінивши докази, які мають правове значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення цієї скарги.

За матеріалами справи суд установив, що у провадженні Господарського суду міста Києва перебувала справа № 910/8113/16 за позовом ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Світло» (далі - ТОВ «НВП «Світло»), відділу реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців Солом`янського району реєстраційної служби Головного управління юстиції у місті Києві (далі - відділ реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців Солом`янського району) про визнання недійсними рішень загальних зборів учасників ТОВ «НВП «Світло» від 1 лютого та 29 квітня 2016 року № 01-02/16 та № 29/04/16.

Ухвалами Господарського суду міста Києва від 6 травня та 9 червня 2016 року порушено провадження у справі № 910/8113/16, залучено до участі в розгляді справи третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні ТОВ «НВП «Світло», а також прийнято заяву позивача про збільшення позовних вимог.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13 червня 2016 року прийнято до розгляду позовну заяву третьої особи із самостійними вимогами щодо предмета спору у справі № 910/8113/16 ОСОБА_5 до ТОВ «НВП «Світло», відділу реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців Солом`янського району, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні ТОВ «НВП «Світло»: ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , ТОВ «Офісний центр «Квадрат на Малевича», про визнання недійсними рішенья загальних зборів ТОВ «НВП «Світло» від 1 лютого та 29 квітня 2016 року № 01/02/16 та № 29/04/16.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 10 серпня 2016 року:

- припинено провадження у справі № 910/8113/16 за позовом ОСОБА_4 до ТОВ «НВП «Світло», відділу реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців Солом`янського району про скасування державної реєстрації змін до установчих документів ТОВ «НВП «Світло», номер запису № 10731220021005426, дата реєстрації 10 травня 2016 року, проведені державним реєстратором Салатою С. І. Васильківської районної державної адміністрації; скасування державної реєстрації змін до установчих документів ТОВ «НВП «Світло» номер запису 10731070022005426, дата реєстрації 10 травня 2016 року, проведені державним реєстратором Салатою С.І. Васильківської районної державної адміністрації;

- відмовлено в задоволенні позову;

- припинено провадження у справі № 910/8113/16 за позовом третьої особи із самостійними вимогами щодо предмета спору ОСОБА_5 .

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 10 квітня 2017 року рішення Господарського суду міста Києва від 10 серпня 2016 року залишено без змін

Постановою Вищого господарського суду України від 14 листопада 2017 року постанову Київського апеляційного господарського суду від 10 квітня 2017 року та рішення Гсподарського суду міста Києва від 10 серпня 2016 року скасовано в частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_4 щодо визнання недійсними рішень загальних зборів учасників ТОВ «НВП «Світло», оформлених протоколом від 1 лютого 2016 року № 01/02/16, та рішень загальних зборів учасників ТОВ «НВП «Світло», оформлених протоколом від 29 квітня 2016 року № 29/04/16. Прийнято в цій частині нове рішення, яким визнано недійсними рішення загальних зборів учасників ТОВ «НВП «Світло», оформлені протоколом від 1 лютого 2016 року № 01/02/16, та рішення загальних зборів учасників ТОВ «НВП «Світло», оформлені протоколом від 29 квітня 2016 року № 29/04/16.

З тексту постанови від 14 листопада 2017 року вбачається, що судді касаційної інстанції з посиланням на приписи частини третьої статті 35 ГПК прийняли рішення по суті спору на підставі обставин, установлених судом касаційної інстанції під час розгляду справи № 910/1425/16 за позовом ОСОБА_5 до ТОВ «НВП «Світло», ОСОБА_4 , Головного територіального управління юстиції у місті Києві в особі відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців Солом`янського району та ОСОБА_6 про визнання недійсними рішень загальних зборів учасників ТОВ «НВП «Світло» від 1 лютого 2016 року.

У постанові від 14 листопада 2017 року також зазначено, що наказом Міністерства юстиції України про скасування реєстраційних дій у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 30 травня 2016 року № 1534/5 скасовані реєстраційні дії щодо ТОВ «НВП «Світло» від 22 березня 2016 року № 10731220021005426 та від 23 березня 2016 року № 10731070022005426, здійснені за результатами загальних зборів, проведених 1 лютого 2016 року, зокрема, в частині зміни складу учасників та розміру статутного капіталу.

27 листопада 2017 року до Верховного Суду України надійшла заява про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 14 листопада 2017 року. Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25 січня 2018 року відмовлено у допуску справи № 910/8113/16 до провадження Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

13 грудня 2017 року та 26 січня 2018 року до ВРП надійшли скарги ОСОБА_5 стосовно дій суддів Вищого господарського суду України ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , у якій зазначено, що судді ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_3, розглядаючи справу № 910/8113/16, на порушення приписів процесуального законодавства вийшли за межі перегляду справи в касаційній інстанції, встановили факт, що ОСОБА_4 був відсутній на загальних зборах учасників ТОВ «НВП «Світло» від 1 лютого 2016 року, хоча суди попередніх інстанцій встановили протилежне, здійснили переоцінку наявного в матеріалах справи доказу, а саме наказу Міністерства юстиції України від 30 травня 2016 року, прийняли як преюдицію постанову Вищого господарського суду України від 23 березня 2017 року у справі № 910/1425/16, що є порушенням вимог статей 35 111-12 ГПК у редакції, чинній на час розгляду справи.

За наслідками розгляду дисциплінарної справи, відкритої за скаргами ОСОБА_5 , ухвалою від 26 листопада 2018 року, Друга Дисциплінарна палата ВРП рішенням від 11 березня 2019 року № 702/2дп/15-19 суддів Вищого господарського суду України ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 з підстави, визначеної пунктом 4 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII, - умисне або у зв`язку з очевидною недбалістю допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод - притягнула до дисциплінарної відповідальності та застосувала до них дисциплінарне стягнення у виді догани з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом одного місяця.

Дисциплінарний орган дійшов висновку про те, що судді касаційної інстанції ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 під час розгляду та вирішення справи № 910/8113/16, приймаючи постанову від 14 листопада 2017 року, як установлену обставину взяли до уваги висновки постанови Вищого господарського суду України від 23 березня 2017 року у справі № 910/1425/16, яка не була остаточним рішенням у вирішенні спору.

Також Друга Дисциплінарна палата ВРП зазначила, що колегія суддів Вищого господарського суду України у складі ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , посилаючись на постанову суду касаційної інстанції в іншій справі, не могла не знати про приписи частини другої статті 111-7 ГПК, яка регулює межі перегляду справи в касаційній інстанції та забороняє встановлювати обставини, які не були встановлені судами попередніх інстанцій. Отже, поклавши в основу нового рішення обставини, які не були встановлені в рішенні чи постанові уповноваженого господарського суду, судді фактично вийшли за межі повноважень касаційного суду.

Таким чином, Друга Дисциплінарна палата ВРП дійшла висновку, що, нехтуючи основоположними принципами судочинства, прийнявши постанову від 14 листопада 2017 року, судді ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_3 вийшли за встановлені ГПК межі перегляду судом справи в касаційній інстанції та фактично діяли не як суд, встановлений законом. Порушення чітких та зрозумілих норм ГПК свідчить про допущену суддями недбалість під час розгляду справи № 910/8113/16.

На думку Другої Дисциплінарної палати ВРП, вказані порушення є грубими та очевидними, оскільки приписи ГПК щодо відсутності у касаційного суду права встановлювати обставини, які не були встановлені судами першої чи апеляційної інстанції, порушення яких допустили судді, повинні бути відомі та зрозумілі суддям зі стажем роботи понад 20 років.

ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 подали до ВРП скаргу на рішення її Другої Дисциплінарної палати від 11 березня 2019 року № 702/2дп/15-19, за наслідками розгляду якої ВРП 4 червня 2019 року ухвалила рішення про залишення його без змін, погодившись із висновками останнього про те, що, порушивши норми ГПК під час розгляду справи № 910/8113/16, судді допустили недбалість, що свідчить про вчинення ними дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 4 частини першої статті 106 Закону № 1402-VII, а саме умисне або у зв`язку з очевидною недбалістю допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод.

На підставі частини другої статті 52 Закону № 1798-VIII право на оскарження до суду рішення ВРП, ухваленого за результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати, має суддя, щодо якого було ухвалено відповідне рішення.

Частиною сьомою статті 266 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС) визначено, що на рішення ВРП, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення її Дисциплінарної палати, може бути подана скарга до Великої Палати Верховного Суду.

Наведені вище положення Закону № 1798-VIII та частини сьомої статті 266 КАС узгоджуються з пунктом 77 Висновку № 3 (2002) Консультативної ради європейських суддів (далі - КРЄС) щодо принципів та правил, які регулюють професійну поведінку суддів, зокрема, питання етики, несумісної поведінки та безсторонності, в якому, серед іншого, зазначено, що організація дисциплінарного розгляду в кожній країні повинна бути такою, що дозволяє подання апеляції на рішення первинного дисциплінарного органу (відомства або суду) до суду.

Відповідно до частини першої статті 52 Закону № 1798-VIII рішення ВРП, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати, може бути оскаржене та скасоване виключно з таких підстав:

1) склад ВРП, який ухвалив відповідне рішення, не мав повноважень його ухвалювати;

2) рішення не підписано будь-ким зі складу членів ВРП, які брали участь у його ухваленні;

3) суддя не був належним чином повідомлений про засідання ВРП - якщо було ухвалено будь-яке з рішень, визначених пунктами 2-5 частини десятої статті 51 цього Закону;

4) рішення не містить посилань на визначені законом підстави дисциплінарної відповідальності судді та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків.

У скарзі до Веикої Палати Верховного Суду ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 не ставлять під сумнів відсутність підстав, визначених пунктами 1-3 частини першої статті 52 Закону № 1798-VIII, для скасування оскаржуваного рішення ВРП від 4 червня 2019 року.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди при розгляді справ застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Згідно з практикою ЄСПЛ «навіть у разі, коли судовий орган, що виносить рішення у спорах щодо «прав та обов`язків цивільного характеру», у певному відношенні не відповідає пункту 1 статті 6 Конвенції, порушення Конвенції не констатується за умови, якщо провадження у вищезазначеному органі «згодом є предметом контролю, здійснюваного судовим органом, що має повну юрисдикцію та насправді забезпечує гарантії пункту 1 статті 6 Конвенції». У мжах скарги за статтею 6 Конвенції для того, щоб визначити, чи мав суд другої інстанції «повну юрисдикцію» або чи забезпечував «достатність перегляду» для виправлення відсутності незалежності в суді першої інстанції, необхідно врахувати такі фактори, як предмет оскаржуваного рішення, спосіб, у який було винесено рішення, та зміст спору, включаючи бажані та дійсні підстави для оскарження (рішення ЄСПЛ від 9 січня 2013 року у справі «Олександр Волков проти України», пункт 123).

Можливість оскаржити рішення по суті є важливим запобіжником суддівської незалежності та незалежності судової системи в цілому. Велика Палата Верховного Суду забезпечує гарантії пункту 1 статті 6 Конвенції та є визначеним статтею 266 КАС судовим органом, який має повну юрисдикцію щодо розгляду скарг на рішення ВРП, зокрема на її рішення про залишення без змін рішень дисциплінарних палат про притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності у виді подання про звільнення з посади.

Так, предметом оскаржуваного рішення ВРП було рішення її Другої Дисциплінарної палати від 11 березня 2019 року про притягнення суддів Вищого господарського суду України ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 до дисциплінарної відповідальності та застосування до них дисциплінарного стягнення у виді догани з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом одного місяця.

Велика Палата Верховного Суду переглядає ухвалене у спосіб, передбачений Законом № 1798-VIIІ, рішення ВРП про залишення без змін указаного рішення Другої Дисциплінарної палати ВРП від 11 березня 2019 року.

Підстави для оскарження рішення ВРП, які наведені у скарзі ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , свідчать про наявність у Великої Палати Верховного Суду повної юрисдикції щодо розгляду скарг на рішення ВРП.

Законодавство України надає необхідні гарантії справедливого судового розгляду справ про звільнення суддів, зокрема при розгляді скарг на рішення ВРП, поданих до Великої Палати Верховного Суду на підставі статті 266 КАС. Якщо суд може повністю вивчити суть справи, що призвела до звільнення, тоді вважається, що суддя, стосовно якого ухвалено рішення про звільнення, отримав, у принципі, доступ до суду (пункт 113 Спільного висновку ОБСЄ/БДІПЛ і Венеціанської комісії від 16 червня 2014 року щодо проекту змін до нормативно-правової бази у сфері дисциплінарної відповідальності суддів у Киргизькій Республіці).

Статтею 6 Конвенції встановлено, що справедливість судового рішення вимагає, аби такі рішення достатньою мірою висвітлювали мотиви, на яких вони ґрунтуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення і мають оцінюватись у світлі обставин кожної справи. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючи докази, мають обов`язок обґрунтувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення. Таким чином, суди мають дослідити основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю - змагальні документи, що стосуються прав та свобод, гарантованих Конвенцією.

Рішенням ЄСПЛ від 19 квітня 1993 року у справі «Краска проти Швейцарії» визначено, що ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути «почуті», тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов`язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами.

Ураховуючи зазначені правові висновки, Велика Палата Верховного Суду вважає за можливе розглянути вимоги ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 у межах наведених у їх скарзі доводів, ретельно дослідивши дотримання ВРП при прийнятті спірного рішення положень пункту 4 частини першої статті 52 Закону № 1798-VIII, тобто наявність обґрунтованих посилань на визначені законом підстави дисциплінарної відповідальності судді та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків.

Статтею 108 Закону № 1402-VIII та частиною другою статті 42 Закону № 1798-VІІІ установлено, що дисциплінарні провадження щодо судді здійснюють дисциплінарні палати ВРП.

Відповідно до частини другої статті 50 Закону № 1798-VІІІ за результатами розгляду дисциплінарної справи Дисциплінарна палата ухвалює рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді або про відмову у притягненні до дисциплінарної відповідальності судді.

За змістом частин першої та третьої статті 42 Закону № 1798-VІІІ дисциплінарне провадження розпочинається за скаргою щодо дисциплінарного проступку судді (дисциплінарна скарга), поданою відповідно до Закону № 1402-VIII, або за ініціативою Дисциплінарної палати чи Вищої кваліфікаційної комісії суддів України у випадках, визначених законом.

Дисциплінарне провадження включає:

1) попереднє вивчення та перевірку дисциплінарної скарги;

2) відкриття дисциплінарної справи;

3) розгляд дисциплінарної скарги та ухвалення рішення про притягнення або відмову в притягненні судді до дисциплінарної відповідальності.

Член Дисциплінарної палати, визначений для попередньої перевірки відповідної дисциплінарної скарги (доповідач), за відсутності підстав для залишення без розгляду та повернення дисциплінарної скарги - збирає у разі необхідності інформацію, документи, інші матеріали для перевірки викладених у скарзі обставин та складає вмотивований висновок з пропозицією про відкриття чи відмову у відкритті дисциплінарної справи ( пункт 3 частини першої статті 43 Закону № 1798-VІІІ).

За змістом статті 46 Закону № 1798-VІІІ Дисциплінарна палата розглядає висновок доповідача та додані до нього матеріали без виклику судді та особи, яка подала дисциплінарну скаргу, та за результатами такого розгляду ухвалює рішення про відкриття або відмову у відкритті дисциплінарної справи. Рішення про відкриття дисциплінарної справи оскарженню не підлягає.

Право на звернення зі скаргою щодо дисциплінарного проступку судді (дисциплінарною скаргою) має будь-яка особа (частина перша статті 107 Закону № 1402-VIII). Жодних обмежень щодо суб`єкта звернення з дисциплінарною скаргою Закон № 1402-VIII не містить.

Право громадян, юридичних осіб, органів державної влади та місцевого самоврядування на звернення зі скаргою щодо дисциплінарного проступку судді (дисциплінарною скаргою) передбачене законом з метою інформування ВРП як органу, відповідального за формування доброчесного та високопрофесійного корпусу суддів, про відомі їм факти і обставини неналежної поведінки судді.

При цьому ініціатива зазначених осіб є не єдиним джерелом такої інформації, оскільки дисциплінарна справа може бути порушена і за власною ініціативою дисциплінарного органу (за змістом частини десятої статті 49 Закону № 1798-VІІІ).

Вимоги щодо зазначення у скарзі інформації, яка дозволяє ідентифікувати скаржника, та заборона розгляду анонімних скарг передбачені законом з метою дисциплінування осіб, які звертаються зі скаргами, забезпечення добросовісності звернень та можливості притягнення таких осіб до відповідальності за надання недостовірної або завідомо неправдивої інформації щодо дій судді.

Варто наголосити й на тому, що підставою притягнення судді до дисциплінарної відповідальності є не скарга на його дії, а факт допущення таким суддею порушення закону, яке містить склад дисциплінарного проступку.

Тому у випадку встановлення таких обставин дисциплінарним органом ВРП у процесі розгляду дисциплінарної справи сама по собі скарга та наведені в ній мотиви вже не мають правового значення для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.

З матеріалів дисциплінарної справи вбачається, що 13 грудня 2017 року та 26 січня 2018 року до ВРП надійшли скарги ОСОБА_5 (№ С-1849/4/7-17, № С-706/0/7-18) стосовно дій суддів Вищого господарського суду України ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , допущених ними під час розгляду справи № 910/8113/16 за позовом ОСОБА_4 до ТОВ «НВП «Світло», відділу реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців Солом`ямського району про визнання недійсними рішень загальних зборів учасників ТОВ «НВП «Світло» від 1 лютого та 29 квітня 2016 року № 01-02/16 та № 29/04/16.

Ухвалою Другої Дисциплінарної палати ВРП від 26 листопада 2018 року № 3600/2дл/15-18 відкрито дисциплінарну справу стосовно суддів Вищого господарського суду України ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 .

Рішенням Другої Дисциплінарної палати ВРП від 11 березня 2019 року

№ 702/2дп/15-19 суддів Вищого господарського суду України ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 з підстави, визначеної пунктом 4 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII, - умисне або у зв`язку з очевидною недбалістю допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод - притягнуто до дисциплінарної відповідальності та застосовано до них дисциплінарне стягнення у виді догани з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом одного місяця.

Другою Дисциплінарною палатою встановлено, що судді касаційної інстанції ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 під час розгляду та вирішення справи № 910/8113/16, приймаючи постанову від 14 листопада 2017 року, взяли до уваги як встановлену обставину висновки постанови Вищого господарського суду України від 23 березня 2017 року у справі № 910/1425/16, яка не була остаточним рішенням у вирішенні спору.

Також Другою Дисциплінарною палатою встановлено, що колегія суддів Вищого господарського суду України у складі ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , посилаючись на постанову суду касаційної інстанції в іншій справі, не могла не знати про приписи частини другої статті 111-7 ГПК, яка регулює межі перегляду справи в касаційній інстанції та забороняє встановлювати обставини, які не були встановлені судами попередніх інстанцій. Отже, поклавши в основу нового рішення обставини, які не були встановлені у рішенні чи постанові уповноваженого господарського суду, судді фактично вийшли за межі повноважень касаційного суду.

8 квітня 2019 року до ВРП надійшла скарга адвоката Степанова Є. В. на рішення Другої Дисциплінарної палати ВРП від 11 березня 2019 року про притягнення суддів Вищого господарського суду України ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 до дисциплінарної відповідальності.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу матеріалу між членами ВРП від 8 квітня 2019 року вказану скаргу передано для проведення перевірки члену ВРП ОСОБА_11

4 червня 2019 року ВРП залишила без змін рішення Другої Дисциплінарної палати від 11 березня 2019 року.

Оцінюючи оскаржуване ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 рішення ВРП від 4 червня 2019 року щодо наявності в ньому посилань на визначені законом підстави дисциплінарної відповідальності суддів та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків, Велика Палата Верховного Суду керується таким.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України суди, як і інші органи державної влади, зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини сьомої статті 56 Закону № 1402-VIII суддя зобов`язаний справедливо, безсторонньо та своєчасно розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства.

Здійснюючи правосуддя, суддя повинен застосовувати закон та надавати оцінку обставинам судової справи так, щоб не порушувати довіру громадян до справедливого судового розгляду незалежним і безстороннім судом.

Тлумачення закону, оцінювання фактів та доказів, які здійснюють судді для вирішення справи, не повинні бути приводом для цивільної або дисциплінарної відповідальності, за винятком випадків злочинного наміру або грубої недбалості (пункт 66 Рекомендації CM/Rec (2010) 12 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов`язки).

Жоден суддя не повинен притягатися до дисциплінарної відповідальності чи звільнятися за винесені ним судові рішення, окрім як у разі грубої недбалості чи навмисного порушення закону (пункт 22 Декларації щодо принципів незалежності судової влади, прийнятої Конференцією голів верховних судів країн Центральної та Східної Європи 14 жовтня 2015 року).

У зв`язку з цим питання помилок щодо фактів та права, яких начебто припустився суд, не належить до компетенції дисциплінарного органу доти, доки такі помилки не вчинені умисно або внаслідок недбалості та/чи не порушують прав та свобод, що захищаються Конвенцією.

Отже, оцінка правомірності ухваленого суддями рішення не належить до повноважень дисциплінарного органу і не є предметом розгляду ВРП.

Водночас важливим є спосіб, у який діяли судді під час розгляду справи при виконанні ними процесуальних обов`язків та повноважень.

Стаття 6 Конвенції гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі.

У пунктах 26-29 рішення ЄСПЛ від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко та Стригун проти України» зазначено, що згідно зі статтею 111-18 ГПК Верховний Суд України, скасувавши постанову Вищого господарського суду України, міг або повернути справу на новий розгляд до нижчого суду, або ж припинити провадження у справі. Натомість він залишив у силі постанову апеляційного суду, і такі дії не були передбачені ГПК, що було підтверджено Урядом у його зауваженнях. ЄСПЛ також зазначив, що не було жодної іншої правової норми, яка б надавала повноваження Верховному Суду України ухвалювати такого роду рішення. ЄСПЛ також зауважив, що загальні положення Конституції України, на які посилався Уряд, не могли слугувати достатньою правовою підставою для такої специфічної компетенції, яка не надавалась відповідним законодавством.

У цьому ж рішенні ЄСПЛ зазначив, що у деяких випадках він визнавав, що найвищий судовий орган, уповноважений тлумачити закон, міг ухвалювати рішення, яке не було чітко визначено законом. Таке застосування закону, однак, мало винятковий характер, і зазначений суд надав чіткі й вірогідні підстави для такого виняткового відступу від застосування своїх визначених повноважень (див. рішення у справі «Хуліо Воу Жиберт та Ель Хогар і ля Мода проти Іспанії» (Julio Bou Gibert and El Hogar Y La Moda J. A. X. A. v. Spain) (ухв.), N 14929/02, 13 травня 2003 року). Проте у цій справі Верховний Суд України не надав жодних аргументів щодо прийняття такої постанови, виходячи за межі своїх повноважень шляхом свідомого порушення ГПК і ухвалення такого роду рішень, що, як вказувалось Урядом, стало звичайною практикою Верховного Суду України.

На думку ЄСПЛ, перевищивши свої повноваження, які були чітко викладені у ГПК, Верховний Суд України не може вважатися «судом, встановленим законом» у значенні пункту 1 статті 6 Конвенції відносно оскаржуваного провадження, отже у наведеній вище справі ЄСПЛ констатував порушення пункту 1 статті 6 Конвенції.

Так, Друга Дисциплінарна палата ВРП наголосила, що питання про законність та обґрунтованість постанови Вищого господарського суду України від 14 листопада 2017 року не оцінюється дисциплінарним органом, а предметом розгляду дисциплінарної справи є дотримання суддями основоположних прав людини, зокрема права на справедливий судовий розгляд судом, встановленим законом.

При цьому Друга Дисциплінарна палата встановила, що, нехтуючи основоположними принципами судочинства, прийнявши постанову від 14 листопада 2017 року, судді ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_3 вийшли за встановлені ГПК межі перегляду судом справи в касаційній інстанції та фактично діяли не як суд, встановлений законом.

Велика Палата Верховнго Суду погоджується з висновками ВРП про те, що Дисциплінарна палата правильно встановила, що порушення чітких та зрозумілих норм ГПК свідчить про допущену суддями недбалість під час розгляду справи № 910/8113/16. Указані порушення є грубими та очевидними, оскільки приписи ГПК щодо відсутності в касаційного суду права встановлювати обставини, які не були встановлені судами першої чи апеляційної інстанції, порушення яких допустили судді, мають бути відомі та зрозумілі суддям зі стажем роботи понад 20 років.

Дисциплінарне провадження стосувалося виключно обставин перевищення колегією суддів своєї компетенції та виходу ними за встановлені законодавством процесуальні межі перегляду справ у касаційній інстанції, тобто Дисциплінарна палата не оцінювалася суті рішення, а лише спосіб, у який діяли судді під час розгляду справи при виконанні процесуальних обов`язків та повноважень, до яких не віднесено встановлення або сприйняття як доведених обставин, що не були встановлені у рішеннях або постановах господарських судів, які підлягали перегляду у касаційному порядку.

Оскаржуване рішення не містить оцінки рішення суду, мотивація Дисциплінарної палати стосується не законності чи обґрунтованості судового рішення, а оцінки дій суддів та висновку про невиконання обов`язків, покладених на них Конституцією України та ГПК, що не виходить за межі повноважень дисциплінарного органу.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII у редакції, чинній на час розгляду суддями справи, суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження з підстав умисного або у зв`язку з очевидною недбалістю допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII у чинній редакції суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження з підстав умисного або внаслідок грубої недбалості допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод.

Зміна редакції пункту 4 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII на момент притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності не пом`якшила та не скасувала відповідальності за вчинений суддями дисциплінарний проступок, не змінився й характер наслідків, передбачених законом для подібних порушень, а тому кваліфікація дій суддів та притягнення їх до дисциплінарної відповідальності з підстав, визначених пунктом 4 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII у чинній редакції, а саме допущення внаслідок грубої недбалості суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод або іншого грубого порушення закону, що призвело до істотних негативних наслідків, відповідає встановленим у справі обставинам та положенням чинного законодавства.

Ураховуючи наведене, Велика Палата Верховного Суду вважає обґрунтованими висновки ВРП про те, що наведені порушення норм ГПК у діях суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_1, ОСОБА_3 при розгляді справи № 910/1425/16 утворюють проступок, передбачений пунктом 4 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII.

Наведені суддями у скарзі до Великої Палати Верховного Суду та підтримані ОСОБА_1 і представником скаржників у судовому засіданні аргументи не спростовують висновків ВРП та її Другої Дисциплінарної палати про наявність підстав для притягнення зазначених суддів до дисциплінарної відповідальності.

Відповідно до частини п`ятої статті 50 Закону № 1798-VIIІ вид дисциплінарного стягнення визначається на основі принципу пропорційності, зокрема, враховуються характер дисциплінарного проступку судді, його наслідки, дані, що характеризують особу судді, ступінь його вини, наявність непогашених дисциплінарних стягнень, інші обставини, що впливають на можливість притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.

Вказані положення частини п`ятої статті 50 Закону № 1798-VIIІ кореспондуються із частиною другою статті 109 Закону № 1402-VIII.

За таких обставин Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що ВРП, ухвалюючи оскаржуване рішення від 4 червня 2019 року, діяла в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Законом № 1798-VIII, з дотриманням принципу пропорційності у визначенні дисциплінарного стягнення, і таке рішення містить обґрунтовані мотиви, з яких ВРП дійшла правильного висновку про необхідність застосування до суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 дисциплінарного стягнення у виді догани з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом одного місяця, що є пропорційним вчиненому ними дисциплінаного проступку.

Рішення ВРП від 4 червня 2019 року прийнято повноважним складом ВРП та підписано всіма його членами, які брали участь у його ухваленні.

На засіданні ВРП, яке відбулося 4 червня 2019 року, були присутні 14 членів ВРП, «за» прийняття рішення проголосувало 11 її членів, «проти» - 0, «не брали участі у голосуванні» - 3.

Судді Вищого господарського суду України ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 належним чином були повідомленні про дату, час та місце розгляду скарги, а на засіданні ВРП був присутній їх представник - адвокат Степанов Є. В.

Мотиви та підстави прийняття саме такого рішення ВРП повністю наведені в тексті цього рішення.

Відтак ВРП діяла виключно в межах повноважень та на підставі закону, рішення ВРП від 4 червня 2019 року прийнято відповідно до вимог статті 52 Закону № 1798-VIII, підстав для його скасування немає.

На підставі частини восьмої статті 266 КАС Велика Палата Верховного Суду за наслідками розгляду справи щодо оскарження рішення ВРП, ухваленого за результатами розгляду скарги на рішення її Дисциплінарної палати, може скасувати оскаржуване рішення ВРП або залишити його без змін.

Керуючись статтями 243, 245, 250, 266, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

Скаргу ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на рішення Вищої ради правосуддя від 4 червня 2019 року № 1523/0/15-19 «Про залишення без змін рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 11 березня 2019 року № 702/2дп/15-19 про притягнення суддів Вищого господарського суду України ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 до дисциплінарної відповідальності» залишити без задовлення, а рішення Вищої ради правосуддя від 4 червня 2019 року № 1523/0/15-19 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддяВ. С. Князєв Суддя-доповідач О. Б. Прокопенко Судді:Н. О. АнтонюкО. Р. Кібенко С. В. БакулінаЛ. М. Лобойко В. В. БританчукН. П. Лященко Ю. Л. ВласовВ. В. Пророк М. І. ГрицівЛ. І. Рогач Д. А. ГудимаО. М. Ситнік Ж. М. ЄленінаО. С. Ткачук О. С. ЗолотніковВ. Ю. Уркевич О. Г. Яновська

Популярні новини